Батькам

Поради дитячого психолога Світлани Ройз

Вік молодших школярів - вік загостреної чутливості. Перехід від дитсадкового милування, відчуття своєї унікальності до шкільної відповідальності та критики – складний для багатьох дітей. Перший клас школи, як мінімум, є адаптаційним, перехідним на фізіологічному, емоційному, інтелектуальному та соціальному рівнях розвитку дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою. Перший Учитель є шкільним «психологічним коконом», який може допомогти зміцнити, проявитися і розкритися потенціалу дитини. Важливо,  щоб перший учитель давав приклад авторитетності (поваги, усвідомлення свого місця, емоційної компетентності та зрілості), а не авторитарності (тиску, емоційної оцінки та нав`язування правил).

13613347-1297907606909508-2984381766922346747-o

Я часто на семінарах нагадую легенду про Мікеланджело і його дивовижну скульптуру Давида: на околицях Флоренції знайшли брилу мармуру, її пропонували різним скульпторам, але вони відмовлялись брати її до роботи, бо на брилі була тріщина. Тільки Мікеланджело взявся за неї. І власне з неї з`явився Давид. Коли скульптора запитали, як йому вдалося створити такий шедевр, то він відповів: «Я відсік усе зайве».

У кожному з нас, у кожній нашій дитині є всередині цей «досконалий потенціал». Він часто ховається ЗА тим, що ми вважаємо «зайвим». Власне на цьому потенціалі  важливо робити акцент у розвитку і вихованні. Коли ми дивимося на людину будь-якого віку, часто звертаємо увагу саме на його «розколини», «шерехатість», «вибоїни», забуваючи про те, що за всіма цими прошарками – знаходиться його істинний вищий потенціал. Можливо, наша задача – батьків, учителів, психологів – допомогти дитині зберегти контакт з його потенціалом і допомогти зняти ті прошарки, які вже  з`явилися – оцінки, переконання тощо, які від нього відділяють. Коли ми робимо акцент на помилках  - акцентуємо увагу на цих «розколинах», коли ми звертаємо увагу на успіхи, на реальні досягнення, на те що в дитині або в дорослій людині цілісно – ми зміцнюємо контакт з потенціалом.

 

Чому важливо обережно використовувати червону ручку (як і будь-який жорсткий вияв критики)?

  • Зошит, малюнок, будь-який авторський витвір - це продовження внутрішньої території, внутрішнього простору дитини. Тому те, що туди привноситься «ззовні» (правки, пов’язані з діями або оцінка старанності), часто сприймається не логічно, а емоційно, іноді - як вторгнення на внутрішню територію і переноситься на самовідчуття, на ставлення до себе самого.

  • У дітей розвивається схильність до так званої «шкільної тривожності» - страху зробити будь-яку помилку. Чим більше вчитель, батьки, сама дитина фіксуються на помилках (а не на тому, що важливо закріпити у знаннях або на тому, що вже в неї виходить), тим більшим стає страх припуститись нової помилки. В такі моменти відключається неокортекс дитини й активується рептильна частина мозку, відповідальна за реакцію на стрес (її називають «бій-біжи-замри»), а не за сприймання нової інформації. Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки і спокою.

  • Дитині важливо отримувати досвід, тому помилятися – МОЖНА! Ці знання сприяють розвитку особистості та розширенню меж її потенціалу. Залежно від психотипу діти по-різному поводяться – одна дитина може боятися припуститись помилки і це призведе до невротичної напруги, інша – з часом, щоб уникнути надмірної напруги, припинить звертати увагу на помилки.

  • Те, на що звертається більше уваги, активніше проявляється і несвідомо використовується. Часто діти несвідомо починають привертати до себе увагу саме «неуспішністю».

  • Кожній дитині (і дорослому) під час засвоєння нового важливо мати опору, ресурс, від якого можна відштовхуватися. Ця опора – успіх, дещо вже засвоєне, те, що вже виходить.

  • Червоний колір сприймається як сигнал світлофору «СТОП», як обмеження і вияв авторитарності. Дитині часто складно перейти до нової дії після того, як вона побачить у зошиті червоне обмеження - оцінку. Продуктивніше використовувати два кольори ручки  - червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним те, на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених позначок було приблизно вдвічі більше, ніж червоних.

Діти дуже адаптивні, вони звикають до будь-якої запропонованої системи. Багато поколінь школярів виросло і стало професіоналами. Питання в тому, наскільки вони залишились у контакті зі своїм потенціалом, наскільки радісними і підтримними залишились їхні шкільні спогади. Шкільний час - це велика частина життя дитини, наскільки високою є її самооцінка, наскільки вона сприймає себе успішною та щасливою.

 

Діти 6 - 9 років (насправді, діти будь-якого віку, але діти цієї вікової категорії - особливо) мають потребу (окрім базових – безпеки, любові, розвитку):

  • У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.
  • У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова – гарний/кращий, а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати, а підтримка – додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.
  • У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисті від тролінгу, проясненні ситуації.
  • У безпеці - фізичній, емоційній, кордонів особистості.
  • У контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник, тьютер. Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність - у дитини виникає відчуття, що її зрадили.
  • У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.
  • У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.
  • У неупередженості. Поганих дітей не буває, є діти, яким погано.
  • У грі, можливості грати. Це - можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.
 

Зміст дошкільного навчання дітей

---

Дошкільне навчання дуже важливе. З вашою допомогою й під вашим керівництвом дошкільний період стане цікавим, чудовим, успішним і повним спогадів. У вас є можливість зробити свій внесок у процес емоційного, фізичного й соціального розвитку вашого малюка. (Ведіть журнал набутих ним навичок і вмінь і, коли через кілька місяців ви будете його переглядати, то з радістю здивуєтесь, наскільки здібна й розумна ваша дитина.)

Наступні складові успішного навчання можуть здаватися простими, тому часто приймаються дорослими як належне, проте вони є важливим початком великих досягнень у майбутньому. Зверніть увагу на поради фахівців, які допоможуть вам зайняти дитину навчанням у домашніх умовах. Отже, пам'ятайте: ваш малюк уже готовий вирушити в подорож світом знань, що дасть йому міцний фундамент на все життя.

Дошкільне навчання

1. Грамотність

Навчання читання та письма починається з розпізнавання літер і відповідних їм звуків. Діти спочатку вчать великі літери й кілька звуків, потім починають знайомство й з деякими малими літерами. Малюки також повинні вміти впізнавати й писати своє ім'я, і, цілком можливо, навіть імена мами й тата.

Придбайте набори літер – вони можуть бути пластиковими, магнітними або навіть картонними. Разом з дитиною ви можете співати пісні про алфавіт і відкладати кожну літеру, про яку співаєте; повторення допоможе дитині поступово запам'ятати всі літери.

Підкріплюйте ці навички в повсякденних заняттях, і незабаром ваш малюк зможе розрізняти літери й навіть прості слова. Візьміть його улюблений напій або коробку пластівців, ознайомте зі звуками перших двох або трьох літер і попросіть його вимовляти їх. Коли ви йдете в магазин чи кафе, запишіть ім'я дитини на папері, щоб вона могла візуалізувати його по дорозі.

Читайте дітям щодня. Тривалість концентрації уваги малюків коротка, тому читання буде займати всього кілька хвилин; але при цьому воно істотно вплине на процес навчання малюка. Постарайтеся залучити дитину в історію, використовуйте її ім'я як ім'я головного героя та ставте запитання про прочитаний сюжет. Попросіть дитину відшукати на сторінці певне зображення й похваліть її за зусилля, а не тільки за успішний результат.

2. Лічба

Знання цифр від 0 до 9 – це першочерговий крок у формуванні математичних навичок дитини. Спочатку вона повинна навчитись визначати фактичну форму й послідовність цифр, а потім можна приступати до навчання малюка співвідношення чисел і лічби. З часом дитина зрозуміє зв'язок між рахунком і кількістю. Ця навичка теж вимагає запам'ятовування.

Використовуйте улюблені предмети дитини, щоб вона могла рахувати із задоволенням – візьміть кілька дитячих книжок і попросіть її порахувати їх. Діти завжди весело рахують пальці на ногах і руках, особливо якщо лічба супроводжується лоскотом. Коли ви піднімаєтеся по сходах, попросіть малюка порахувати їх. Щодня збільшуйте кількість продуктів, які ви даєте дитині для перекусу, наприклад, родзинок, і просіть малюка рахувати, скільки родзинок у нього сьогодні. Незабаром він почне рахувати все, що буде потрапляти йому на очі.

3. Кольори та форми

Одне з найцікавіших занять, яке завжди привертає увагу дитини, – це вивчення кольорів іформ. Навчання легко можна перетворити на гру – так воно буде кумедним, і ви зможете підкріплювати знання дитини, одержувані нею в дитячому садку.

Ви можете використовувати дитячий одяг, щоби порівнювати кольори, просити малюка вибрати червону сорочку або сині черевики. Для вивчення форм можна використовувати кухонне приладдя, наприклад, виделки й ложки, також можна попросити дитину пошукати квадратні або трикутні форми на малюнку в розмальовці. Не забувайте хвалити малюка. Навіть якщо він робить помилку, ви можете просто сказати: «У тебе майже вийшло», а потім показати йому правильну відповідь.

4. Наука і природознавство

У дітей добре розвинена спостережливість, вони чудово вміють описувати те, що бачать. Спостерігаючи за деревами або жучками, не втрачайте можливості поставити дитині кілька запитань. Яка висота дерева? Якого кольору листя на ньому? Скільки лапок у жучка? Де, по-твоєму, він живе? Ви можете попросити дитину описати дощ або намалювати його. Дайте їй збільшувальне скло й покажіть, як змінюються предмети, коли ми дивимось на них через лупу, а потім відпустіть малюка на вулицю, і нехай він досліджує навколишній світ самостійно.

Спостерігаючи, можна вивчати все навколо. Попросіть дитину подивитись на щось і розрізнити якомога більше деталей, потім укажіть їй на те, що вона пропустила.

5. Моторика

Навички дрібної моторики дуже важливі. Уміння поводитися з дитячими ножицями, правильно тримати в руці олівець чи виделку – це величезний крок уперед. Діти повністю оволодівають даними вміннями до старшого віку дитсадка. Зорово-моторна координація також дуже важлива.

Діти краще орудують більшими за розміром олівцями та крейдою. Захоплюючі, цікаві заняття, такі як малювання, спонукають дітей долучитись до творчості. Навчання не повинно бути нудним! Давайте дітям заняття на збільшення сили в руках, наприклад, замішування тіста або просто гру з ним. Куточок мистецтв в домі із власною дошкою для малювання неодмінно зацікавить малюка.

6. Соціальні навички

Соціальні навички - це набагато більше, ніж просто вміння знаходити спільну мову з іншими людьми. Діти повинні вміти казати, коли щось не так або коли їм щось потрібно. Озбройте своїх малюків основним інструментом, який потрібен у житті кожній людині, починаючи з ясельного віку, – навичками ефективної комунікації. Супутніми навичками є вміння дотримуватися простих правил, черги, працювати у групі.

Батьки відіграють важливу роль у навчанні дітей соціальних навичок. Організовуйте та спостерігайте за спілкуванням і взаємодією вашої дитини з іншими дітьми при кожному зручному випадку. Установіть кілька простих правил і заведіть сімейну традицію ділитись, дотримуватися черги й обговорювати в колі сім'ї події тижня, що пройшов. Для початку навчіть дитину заправляти власне ліжко (можна неідеально), прибирати після себе та складати брудний одяг у певному місці. Питайте малюка про те, що він планує робити сьогодні, яке заняття йому найбільше подобається. Просто навчіть його ділитися своїми ідеями або думками, і не забувайте про «будь ласка» й «дякую», коли справа стосується навчання бути ввічливим.

7. Інші важливі складові дошкільного навчання

  • Навички вирішення проблем. Якщо дитина голодна, вона просить їсти; якщо вона читає книгу, а сторінки перегортаються, вона щось кладе, щоб утримати їх на місці.
  • Уміння дотримуватись указівок. Попросіть дитину написати своє ім'я, ваше ім'я й номер телефону. Дайте їй два різних завдання в одному реченні. Наприклад, попросіть її перевдягнути сорочку та принести вам гребінець.
  • Логічне мислення та класифікація предметів. Візьміть два зелених та три червоних яблука й чотири апельсини, змішайте їх у кошику й попросіть дитину розкласти їх по порядку. Ви можете придбати наочні навчальні посібники із цифрами, літерами абопослідовностями й попросити дитину вибрати однакові. Покажіть малюку, що треба робити, а потім спостерігайте за тим, як він буде робити це самостійно.
  • Складання простих пазлів. Придбайте пазл з великими частинами й покажіть дитині, як треба його збирати; потім розберіть його на частини й попросіть малюка допомогти вам зібрати його знову. Діти люблять допомагати.
  • Визначення відмінностей та особливостей людей. Коли ви перебуваєте в колі дітей, спитайте у своєї дитини, старше вона чи молодше, ніж вони, й перевірте, чи зможе вона визначити різницю між немовлям і малюком.
  • Творчі здібності. Рольові ігри – це чудовий інструмент навчання. Попросіть дитину уявити, що вона мама, а ви дитина. Грайте разом з нею й розвивайте її творчі здібності.
 

Стратегії спілкування з донькою-підлітком

dochkapodrostok_i

Іноді стосунки між матір'ю й донькою складаються непросто. Особливо ця проблема загострюється в підлітковий період, коли дівчатка відвертаються від своїх матерів і зближуються із друзями. Мами намагаються подолати неприйняття доньок, при цьому відчайдушно докладають зусиль, аби захистити їх від болю, якого вони самі, можливо, зазнали в підлітковому віці. Іноді спілкування між ними зовсім припиняється, а разом з ним і чітке розуміння того, що відбувається в житті доньки.

Чи можна знести стіну підліткового мовчання? Якщо коротко, то так, налагоджуючи справжній зв'язок за допомогою щирого спілкування. Довірливе спілкування допомагає мамі й доньці по-справжньому побачити одна одну такими, якими вони є; відмовитись від нездійсненних надій і очікувань, припинити приймати захисну позу й почати серйозно слухати одна одну.

Простіше кажучи, така форма спілкування є міцним фундаментом добрих стосунків. І коли йдеться про мам та їхніх доньок-підлітків, вона може суттєво змінити ситуацію. Далі пропонуються п'ять стратегій створення більш широких можливостей для справжнього спілкування у стосунках між матір'ю й донькою.

1. Почніть з чистого аркуша

Більшість батьків час від часу займаються «випадковим» вихованням дітей, тобто роблять те, чого не мали наміру робити систематично, і виявляються заручниками становища, в якому впроваджені елементи виховання стають неефективними.

Докоряти собі за те, що вже було зроблено, – марна трата енергії. Час не повернути назад, тому почніть із чистого аркуша, давши собі обіцянку зробити свідомий вибір і йти вперед.

2. Відмовтесь від нездійсненних надій та очікувань

Часто у стосунках найсильніше нас ображає або розчаровує те, що поведінка інших людей не відповідає нашим очікуванням. Чим більше надій ми на неї покладаємо, тим сильніше біль і розчарування в результаті, коли ми бачимо, наскільки нездійсненними вони виявились.

У чому ж проблема? Ми не можемо контролювати поведінку інших людей – це твердження особливо правильне у ставленні до наших власних дітей. Проте той факт, що вони «наші», примушує нас ще міцніше чіплятися за власні очікування.

Припинивши перейматися із приводу часу та якості вашого спілкування з донькою, ви отримаєте можливість прийняти його й більше не зациклюватись на тому, яким воно повинно бути. І тим самим дасте старт побудові нових, більш здорових моделей спілкування.

3. Слухайте шанобливо

Для того щоби спілкування залишалось відкритим, донька повинна відчувати емоційну безпеку, звертаючись до вас зі своїми запитаннями. Дівчата-підлітки хочуть, щоб їх чули, а не читали їм нотації. Вони не хочуть, щоб кожний їхній учинок перетворювався на «можливість навчання (тобто повчання)».

Шанобливо слухати означає налаштуватись на те, що кажуть нам наші доньки, і, що ще важливіше, на те, що вони відчувають. Коли ви реагуєте на їхні слова, проявляйте емпатію й не намагайтесь давати готові відповіді. Повторюйте те, що каже ваша донька, можна навіть дослівно: «Так, розумію. Ти дуже схвильована з приводу завтрашнього уроку фізкультури». Промовляючи її власні слова, ви демонструєте доньці, що почули її та розумієте її почуття.

4. Зберігайте спокій

Здатність залишатися спокійною, чим би не поділилася з вами ваша донька, дуже важлива, якщо ви хочете, щоб вона продовжувала довірливо спілкуватися з вами. Без цього ви не зможете дізнаватися про дійсно важливі події та хвилювання, тобто про те, що змушує батьків озиратись назад і питати себе: «Як же я міг (могла) пропустити це?».

Для того щоб ваша донька відчувала, що може спокійно й безпечно звертатись до вас, цілком імовірно, вам доведеться прикусити язик або піти у відокремлене місце, щоб запобігти емоційній реакції в даний момент. Це дуже важливо, навіть коли (або особливо коли) вона приходить до вас із такою ситуацією, яка примушує ваш внутрішній сигнал тривоги звучати неймовірно голосно.

Боріться з бажанням негайно перервати дитину фразою: «Що ж ви наробили із друзями!», зберігайте спокій, кивайте головою й дякуйте доньці за відвертість. Якщо ця інформація вимагає якихось ваших дій, зробіть паузу, щоб зібратися з думками та висловитись без погроз.

5. Діліться своїми історіями

Дівчата люблять слухати про інших підлітків, які пройшли через складні ситуації та змогли з ними впоратись; є щось утішне у знанні, що не тільки ти можеш відчувати себе ізольованою або неправильно зрозумілою. Тому доньки із задоволенням слухають також і мамині історії (навіть не дуже втішні та схвальні).

Не існує більш швидкого способу зламати бар'єри й дати вашій доньці шанс побачити вас такою, якою ви є насправді, ніж розповісти їй про проблеми, з якими ви зіштовхувались у підлітковому віці, про те, як вони вплинули на вас тоді та який вплив мають на вас (уже дорослу жінку) зараз. Приділяйте час тому, щоби показати свою вразливість і довірити її вашій доньці, і, швидше за все, вона побачить вас у зовсім новому світлі й сама відкриється зовсім по-новому.

 

10 ФРАЗ, КОТОРЫЕ НЕЛЬЗЯ ГОВОРИТЬ РЕБЕНКУ

465023Детские психологи советуют не произносить некоторые фразы, чтобы не травмировать малыша, неважно сколько ему лет от роду.

Ребёнок всё уже отлично понимает даже по интонации.

1. У тебя ничего не получается — дай сделаю я!
Психологи утверждают, что эта фраза травмирует малыша и заранее программирует на неудачу. Он чувствует себя глупым и неловким и в будущем боится уже проявить инициативу, думая, что мама снова будет кричать.

2. Возьми, только успокойся!
Тяжело некоторым poдителям выдержать многочасовое заунывное «ну пожалуйста, ну дай». Но, согласившись дать малышу то, что он просит, родители, сами того не желая, дают понять: нытьем и уговорами можно добиться всего, и мамино «нет» не стоит воспринимать всерьез.

3. Еще раз такое увижу — ты у меня получишь!
Как показала практика, дальше угроз дело не доходит. Ни мама, ни папа не осуществят наказание, а ребенок будет только напуган. Подобная фраза у детей вызывает лишь обиду и недоумение. Не пугайте своего кроху. Ребенок должен точно знать, чего стоит ожидать в том или ином случае. А внезапные срывы родителей ни к чему хорошему не приведут.

4. Я сказал(а) немедленно перестань!
Не стоит так резко говорить с малышом! Это же ваш ребенок! Если вы сорвались, лучше извиниться. Ребенок ведь обижается, чувствуя себя абсолютно бесправным. И вместо того, чтобы «перестать» начинает протестовать — малыши плачут и капризничают, подростки молча уходят и замыкаются в себе. В общем, как ни крути, это фраза никак не поможет добиться желаемого.

5. Ты должен понимать, что...
У многих детей возникает защитная реакция на эту фразу и ее занудное продолжение. Малыш не понимает нравоучений и, не слушая вас, переключается на что-то другое. Хуже всего поучения воспринимаются ребенком, когда он взбудоражен, расстроен или разозлен. Помните, он тоже человек, у которого возникла какая-то «проблема», и в данный момент он озабочен ею, и никак не принимает ваши даже самые здравые и правильные рассуждения.

6. Мальчики (девочки) так себя не ведут!
Постоянно повторяя это, родители прививают ребенку определенные стереотипы. И во взрослой жизни, выросший уже мальчик будет воспринимать собственную эмоциональность как что-то недостойное, а девочка — испытывать комплексы по поводу «неженской» профессии или недостаточно убранной квартиры.

7. Не расстраивайся из-за ерунды!
Возможно, для малыша это не ерунда! Вспомните себя в детстве! Да, ребенка может расстроиться, что ему машинку не дали или дом из кубиков рассыпался. Ведь в его маленьком мире именно машинка и домик — самое важное! Демонстрируя пренебрежение к проблемам ребенка, вы рискуете потерять его доверие и в дальнейшем не узнать о других, совсем не ерундовых проблемах своего малыша.

8. Побереги мое здоровье!
Нередко некоторые мамы говорят это малышам. Но поймите, рано или поздно все это перестает восприниматься всерьез, как в сказке про пастуха и волков. И на действительно плохое самочувствие мамы ребенок по привычке может не обратить внимания. Он подумает, что мама жалуется лишь бы он перестал шуметь, прыгать, играть и т.д.

9. Нет, это мы не купим — денег нет (дорого)!
Тяжело объяснить малышу, почему не стоит покупать всё подряд. Но получается, если у мамы или папы будут деньги — можно купить в магазине всё! Малыш именно так понимает эту фразу. Не лучше ли сказать, мамы и папы: «такая игрушка у тебя уже есть», «шоколада много вредно». Да, объяснять всегда трудно! Но ребенок должен понимать, почему родители ему это не покупают.

10. У всех дети как дети, а ты…
…господнее наказание, неряха, растяпа и т.п. Не надо подобные ярлыки «вешать» на детей! Это понижают самооценку, и ребенок действительно начинает им соответствовать.

 

Юлии Гиппенрейтер: Не отнимайте у ребенка энергию его собственных желаний!

People___Children_Cute_kids_cute_play_075986_Сегодня в помощь родителям существует масса литературы, огромное количество методик, течений и моделей, а также множество специалистов по детской психологии. На постсоветском пространстве, пожалуй, самым известным детским психологом является Юлия Гиппенрейтер.

Воспитание ребенка — процесс долгий, кропотливый и утомительный, а результат — непредсказуемый. Сегодня в помощь родителям существует масса литературы, огромное количество методик, течений и моделей, а также множество специалистов по детской психологии. На постсоветском пространстве, пожалуй, самым известным детским психологом является Юлия Гиппенрейтер. Юлии Борисовне на данный момент 85 лет, она является профессором МГУ им. Ломоносова, автором множества книг и публикаций о воспитании ребенка и мамой троих детей.

Предлагаем ознакомиться с основными принципами воспитания по Гиппенрейтер.

1. Принимайте детей такими, какие они есть

Одно из важнейших условий нормального развития ребенка — это четкое понимание малышом, что он любим, важен и нужен просто так сам по себе, а не потому, что он «хорошо себя ведет», «собирает игрушки» или «слушается родителей». В помощь родителям существуют ласковые прикосновения, объятия и фразы, вроде «Мне хорошо, когда мы вместе» и «я рад (а), что ты у нас родился». Дети понимают все буквально и для маленького человека такие знаки родителей — залог устойчивого психологического развития.

2.Не мешайте ребенку, если он увлечен чем-либо, и не вмешивайтесь, если он не просит помощи

И, наоборот, обязательно помогите, если ребенок просит. Никаких: разбирайся сам! Помогать необходимо, но только в том, что ребенок не в состоянии сделать самостоятельно. По мере освоения ребенком новых знаний и навыков необходимо постепенно передавать их ему.

3. Не отнимайте у ребенка энергию его собственных желаний

Родителям, которые слишком много хотят за ребенка (музыкальная школа, шахматы, конкретный вуз, хорошая, по их мнению, работа), как правило, самим нелегко жить. Опасность в том, что, если родители настойчиво пытаются приобщить своих детей к «нужным» занятиям, те в свою очередь, с еще большим упорством начинают заниматься «ненужными делами». Ведь в каждом человеке заложено природой желание бороться за право желать и получать то, в чем он нуждается. Особенно часто такие случаи происходят с подростками. Необходимо понимать, что личностные качества и способности ребенка развиваются только в тех делах, которыми они занимаются по своему желанию и с интересом.

4. Чтобы избежать излишних конфликтов, соизмеряйте собственные желания с возможностями ребенка

У всех родителей есть свои ожидания по поводу детей, это нормально, только не нужно «поднимать планку» слишком высоко. Когда ребенок учится чему-то новому, постигает необычные для себя занятия и приобретает новые навыки, родителям необходимо запастись терпением и понимать, что ошибки и падения неизбежны.

5. Нельзя допускать накопления отрицательных эмоций вокруг занятия, к которому родители хотят приобщить ребенка

Больше всего этот пункт касается учебы и подготовки уроков. Дело в том, что во всем, что касается школы и уроков, за ребенка решения принимают или родители, или учителя. У него совершенно нет выбора, и обучение для него — это постоянное принуждение, неудачи, ошибки, плохие оценки, ругань и наказание, словом, отрицательные эмоции, которые накапливаются. От переживаний неудачи страдает самооценка. И это те случаи, когда говорят «отбили охоту».

6. Позвольте ребенку самому «набивать шишки» и учиться на своих ошибках

Речь идет о прекращении излишней заботы (убрать игрушки, разбудить утром, проверка уроков). Необходимо постепенно перекладывать ответственность за свои дела и поступки на ребенка. Это позволит ему воспитать в себе организованность и уверенность. Конечно, поначалу придется пожертвовать некоторым комфортом и благополучием, но, как ни странно, отрицательный опыт для ребенка также очень важен. Вследствие этого он взрослеет и становится самостоятельным.

7. Жизнь порой учит лучше, чем родитель

И когда за неправильные действия ребенок наказывается «самой жизнью», то не стоит добавлять еще и родительские назидания.

Важно отнестись с пониманием и сочувствием к переживаниям ребенка, а не «подливать масла в огонь». Но не стоит страховать свое чадо от негативных последствий его собственных действий (конечно, если они не несут угрозы жизни и здоровью). Для него — это ценный опыт и воспитание в себе сознательности.

8. Наказывать ребенка лучше, лишая его хорошего, чем делая ему плохое

Для этого необходимо иметь запас приятных, радостных для ребенка праздников, ритуалов или традиций, которые он ждет. Можно пригрозить отменой приятного мероприятия, если ребенок совершил проступок, но нельзя злоупотреблять этим по мелочам.

9. Не присваивайте себе эмоциональные проблемы ребенка

Речь идет о чрезмерном волнении за детей (отпустить сына в поход с друзьями, позволить дочери отпраздновать Новый год вне дома). Это качество лежит в основе самой материнской природы. Беспокойство оправданно, и ребенок нуждается в сопереживании и участии родителей, но в участии ненавязчивом и деликатном. Ведь с возрастом дети должны отделяться от родителей и в эмоциональном плане тоже. Ребенок должен уметь противостоять неприятным ситуациям и самостоятельно принимать решения в любых обстоятельствах.

10. Правила (ограничения, требования, запреты) обязательно должны присутствовать в жизни каждого ребенка

Детям необходимы порядок и правила поведения. Это делает их жизнь понятной и предсказуемой, дает ощущение спокойствия и стабильности. Правил не должно быть слишком много, они должны быть согласованы родителями между собой и не вступать в явное противоречие с наиважнейшими потребностями ребенка. Важно не переусердствовать с ограничениями и не применять метод «закручивания гаек», равно как и нельзя идти на поводу и попустительствовать.

11. Платить за выполнение домашних дел ребенку — значит сбивать его с толку, лишать его представлений о долге, помощи, бескорыстном труде и семейных взаимоотношениях

Ребенок должен быть вовлечен в повседневные дела (помыть посуду, самостоятельно приготовить завтрак, вытереть пыль, убрать кровать и так далее), как и остальные члены семьи, и должен выполнять их — это разумеется само собой.

12. Воспитатель, лишающий ребенка свободы действий, убивает естественные силы его развития

Это касается гиперопеки, которой грешат многие родители, и постоянного принуждения (к учебе, к игре на скрипке и так далее). У ребенка должно быть личное время для занятий, которые ему по душе. Детям от природы свойственно стремление к общению, росту и развитию, положительной самооценке и свободе. Нельзя лишать детей радости поиска и познания. В противном случае ребенок оказывается не подготовленным к выбору своего пути, дела своей жизни.

13. «Детских» игр не бывает

Даже самым занятым родителям необходимо выделять время для совместного времяпрепровождения с детьми. В течение этого времени необходимо жить в мире ребенка, с его фантазиями, интересно беседовать, играть, шутить, смеяться. В эти моменты важно общаться на равных. Игра детей с родителями готовит малыша к жизни. Через игру ребенок осознает, что его не всегда ждет успех, а для достижения цели необходимо работать, думать и много знать.

14. Общий контакт с ребенком складывается из накопления многих случаев понимания родителем его повседневных переживаний

Необходимо на равных и доброжелательным тоном поговорить, подумать и поискать варианты выхода из неприятной ситуации, какой бы пустяковой она ни казалась. Ребенок должен понимать, что родители действительно слушают, понимают и принимают его беспокойство. Понимание личных переживаний детей — главное условие хороших и доверительных отношений с ними.

15. Дети очень строгие и чуткие судьи

Они очень плохо переносят несправедливость, неискренность, нечестность, глупость и грубость взрослых. Все дети мечтают об идеальных родителях, но только самые маленькие считают таковыми своих папу и маму. Очень скоро они начинают объективно оценивать и часто разочаровываются. Ребенок всегда с пристрастием наблюдает, делают ли сами родители то, что требуют от него.

В нашей стране традиционный подход к воспитанию ребенка, который передается из поколения в поколение еще с советских времен, предполагает, что если ребенок не делает, что говорят, его нужно наказать, грубит — отругать, обижен — свалить всю вину на него. Суть же всех принципов воспитания Юлии Гиппенрейтер заключается в гуманном подходе к детям и принятии во внимание всех их интересов и потребностей.

 
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Корисне
Банер
Банер
Банер
Банер