На допомгу вчителю

Аналіз уроку

Рівень знань і навичок школярів, педагогічна майстерність учителя оцінюються в основному під час відвідування навчальних занять. На уроці, як у фокусі, концентрується вся діяльність педагога, його наукова підготовка, педагогічні навички, методичні вміння, здатність організувати самостійну роботу всіх школярів.

Реальна цінність уроку - його результат; ступінь засвоєння матеріалу учнями. Якими б зовні ефектними прийомами не користувався педагог, але, якщо учні не засвоїли тему, урок ефективним назвати не можна. На уроці учні повинні засвоїти намічений обсяг знань, виробити потрібні навички й уміння. Удома знання розширюються, заглиблюються, закріплюються, але здобуваються в основному на уроці.

Більш детальне спостереження за уроком повинне охоплювати:

1) Організаційну сторону уроку. Присутній установлює, чи вчасно приходить викладач у клас, чи підготовлені посібники, устаткування, крейда, дошка, чи готові учні до уроку, санітарний стан класу, чергування й загальний порядок;

2) Зміст уроку. Оцінюються глибина й науковість пояснень педагога, чи встановлюється зв'язок з дійсністю, чи використовується матеріал уроку у виховних цілях, чи залучаються додатковий матеріал, останні досягнення науки, чи цікаво ведеться пояснення, чи застосовуються засоби наочності, креслення, схеми, моделі. Який зміст відповідей учнів, глибина їхніх знань, рівень самостійності, культура мови, як ставляться оцінки;

3) Виховна роль уроку. Чи використовує вчитель зміст матеріалу у виховних цілях, яка система вимог учителя. Чи привчені діти до праці, самостійної роботи, чи виконують правила поведінки. Чи звертає вчитель увагу на поведінку школярів, їхнє ставлення до роботи, взаємодопомогу, принциповість, діловитість, дисципліну;

4) Методичну сторону уроку:

а) керівник звертає увагу на методи опитування, прийоми активізації групи під час опитування, на те, скільки часу йде на опитування, поглиблення знання під час опитування;

б) ретельно вивчаються методи й прийоми роботи педагога під час пояснення: чи уважно його слухають, якими прийомами сприяє викладач розвитку мислення учнів, їхньої самостійності й індивідуальних здібностей, що робить учитель для того, щоб діти глибоко засвоювали матеріал, які із сучасних методів викладання використовуються;

в) як застосовуються наочні й технічні засоби навчання, як організовані досвід і практичні роботи;

г) способи закріплення знань, рішення завдань, виконання самостійних робіт;

д) техніка завдання додому й перевірка домашніх завдань;

е) ведення робочих зошитів, записів, перевірка цих зошитів, вироблення вмінь писати конспекти, робити креслення, схеми;

5) Особливості поведінки викладача на уроці. Не менший інтерес для керівника становить також роль педагога на уроці як організатора й диригента, його культура, мова, такт, одяг, манери, звички, взаємини з учнями.

Таким чином, спостереження за уроком має всебічний, комплексний характер, охоплює всі компоненти навчальної роботи. Це лише перший етап контролю, розбір уроку, всебічний його аналіз, вироблення рекомендацій з удосконалення роботи вчителя.

Урок не можна аналізувати абстрактно, виходячи з якихось вічних, непорушних критеріїв або кон'юнктурних захоплень. Насамперед не слід шукати на кожному уроці застосування всіх без винятку засобів і методів роботи. Вимагати, щоб всі уроки були комбінованими, включали всі "елементи" - це значить схематизувати навчальний процес, спрощувати його.

Аналізуючи урок, потрібно враховувати принаймні такі конкретні обставини:

а) особливості теми. Можуть бути уроки, де немає потреби застосовувати наочні приладдя або технічні засоби, викликати до дошки, працювати із книгою;

б) можливості школи, наявність кабінетів, технічних засобів, наочного приладдя, потрібних книг у бібліотеці, пришкільних ділянок. Аналізуючи урок, важливо звернути увагу, чи все використав учитель, але разом з тим пред'являти реальні розумні вимоги;

в) склад даного класу, рівень розвитку й здібностей учнів (нерідко враження від уроку складається на основі відповідей школярів, контрольних робіт, а рівень розвитку учнів, їхні здібності при цьому не враховуються) ;

г) індивідуальність учителя, рівень підготовки, особливості характеру, стан здоров'я, колишні результати роботи.

Форми розбору можуть бути самими різними. Наприклад, може використовуватись така схема:

а) сам педагог розповідає про свій урок, про те, що йому, на його думку, вдалося, а що ні;

б) потім присутній аналізує позитивні сторони уроку;

в) тільки після цього треба здійснювати розбір негативних моментів;

г) нарешті, робляться пропозиції, як позбутися недоліків;

д) після розбору педагог знову висловлює свою думку, і, нарешті, в обговорення проблем включаються всі присутні.

 

Поради вчителю при підготовці до уроку

 Кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в його самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно спрямованою. Відповідно, грунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку.

Загальні вимоги до уроку :
• проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;
• проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій;
• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов;
• оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;
• встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями;
• зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;
• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;
• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;
• ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних;
• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня;
• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності;
• формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;
• діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Виховні вимоги до уроку:

— формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави;

— формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та професійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура;

— формування і розвиток в учнів активної життєвої настанови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності;

— вміле поєднання дидактичних, розвиткових і виховних завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

— формування ( розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;

— підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання тощо.

Розвиткові вимоги до уроку:

— спрямованість кожного уроку на максимальний розвиток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;

— направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;

— проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.

Дидактичні вимоги до уроку:

— чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;

— оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу;

— широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;

— творчий підхід до обгрунтування методики проведення кожного уроку;

— опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;

— забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю

і управління тощо.

Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:

— організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо);

— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо);

— санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо);

— етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо);

— психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо.

 
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Банер
Корисне
Банер
Банер
Банер
Банер